Галопом по Європам: коли все йде не так як задумав (частина 1, вельми драматична)

Це історії про те, як ми купували нове авто за кордоном: про вибір, подорож, купівлю, пригон і оформлення.
В цих історіях ви зустрінете дуже важливі і хвилюючі питання сьогодення: жінки за кермом, безвізовий режим, нове законодавство, lowcost-авіалінії, проблема іммігрантів в Європі і багато іншого.

Одного липневого вечора, коли я грався с сином в Warcraft 3, я почув звук автомобільного брелка. Це в автомобілі спрацювала сигналізація.
Визирнувши у вікно я побачив авто яке від’їжджало з парковки, прямо від мого автомобіля який вив і пілікав.

Дива не сталось — цей автомобіль здаючи задом протаранив мій Ланос в переднє ліве крило пом’явши його.
Як виявилося, це була жінка з сусіднього будинку, здаючи задом вона “не помітила, що там автомобіль”.

Стоячи і розглядаючи зам’яте крило і двері які не відкриваються через його зміщення я не міг зрозуміти як так.

За два дні до цього я виставив авто на продажу.

фото з місця подій

 

Походимо, подивимось

Ми давно їздили на ланосі і хотіли продати його.
В нас був чудовий ланос в дуже доброму стані, я не жалів грошей на обслуговування і важливі (навіть мілкі) ремонти і автомобіль нам за це віддячував.
До цього, майже за три роки в нас не було ДТП, не було серйозних ремонтів.

Весь минулий рік, до цих подій, я час від часу катався на чужих автомобілях.

Я шукав собі новий автомобіль

авто до аварії, фотки для продажу

Муки вибору автомобіля зводили мене з розуму.

Ми сходили на тест-драйв кількох авто, першим з них був дизельний Пежо 301, після чого ми зрозуміли, що цей ціновий сегмент нових авто (до 15 тисяч) дуже безглуздий.
Сам автомобіль Peugeot 301 1.5 HDi 2015-го року видався нам дуже дивним, хоча об’єктивно гарним ззовні.
Дивно їде, незрозумілий місцями по салону і шумний.
Робити шумку в новому авто, та і взагалі робити в новому авто будь-що крім сигналізації я не хотів.

Доступні нові автомобілі не задовільняли мене своєю автомобільністю: мотором, підвіскою, салоном, рульожкою чи коробкою.
В той час, автомобілі які задовільнили б мене по всіх параметрах коштували доволі дорого, що не вписувалось в наш бюджет: нова дизельна Шкода Октавія (в прийнятній для мене комплектації) коштувала від 25000$ що було значно більше бюджету на який ми розраховували.

Я покатався на багатьох автомобілях своїх друзів і знайомих.
Авто, які так чи інакше були в нашому бюджеті і були доступні для тесту:

  1. бензиновий Nissan Qashqai 1.2 CVT (модельний ряд 2013)
  2. бензиновий універсал Skoda Octavia 1.4 на DSG7
  3. дизельний седан Skoda Superb B6 1.6  ручці
  4. дизельна турецька VW Jetta 1.6 на DSG7
  5. газово-бензинова Toyota Camry VX40 з 3.5 V6 на автоматі (2008-2009 рік)
  6. дизельний Kia Ceed 1.6 з корейською коробкою роботом (2016-2017 рік)
  7. ми покатались на Смарті (просто заради цікавості)

З цих автомобілів найбільше мені сподобались три: Superb, Camry i Jetta.

Очевидні речі про турбодизель — це динаміка і економічність
Але не очевидна, проте важлива річ — я хотів дизельний автомобіль багато років!

Широкий і довгий автомобіль з хорошою підвіскою — ці параметри дають комфорт при їзді, ти не їдеш ніби на табуреті по ямах.
Що може бути краще цього? Лише якщо це широкий і довгий дизельний автомобіль.

Звівши всі факти разом, я зрозумів що я хочу: великий дизельний автомобіль.

 

Шевроле посеред ясного неба

Отже, я знав що я хочу великий дизельний автомобіль і я надіявся на те, що до кінця літа я зможу продати свій і купити новий.
І стоячи перед своїм прим’ятим ланосом посеред ночі у дворі, в світлі ліхтариків поліції я не міг повірити в те, що це все затягнеться ще на кілька місяців.

Пані, котра в’їхала в мене своїм Авео, розказувала, що їй щось як “пороблено”, бо це вже друга аварія в неї за тиждень.
Я слухав її і не розумів навіщо це все вона каже, але разом з тим, особливо нічого не відчував. Ні злості, ні якогось особливого жалю…

На початку Серпня ми мали їхати в Одесу в одній дуже важливій і цікавій справі. Всі втрьох.
Для цього нам треба було підготуватися, купити деякі речі, купальники по свіжій моді (море все-ж таки), позичити нормального розміру сумку в сестри (наша сумка була завбільшки з сам ланос і ми могли всі втрьох в ній поміститись).

А тепер я мав автомобіль в якого не відкривались передні пасажирські двері і мені треба було їздити по страхових, до експерта на оцінку і ще купа мороки з цим.

Історія з ДТП затягнулася до вересня: автомобіль був на оцінці пошкоджень, я чекав виплати страхової, купував запчастини, шукав малярів які фарбували авто.
В переддень від’їзду в Одесу я завіз автомобіль і всі запчастини для заміни крила і фарбування.

Приїхавши в Одесу я весь час думав про авто: чи добре його зроблять, як швидко куплять його в мене?

 

Принц, який визначив політику вибору

Я дуже хотів нове авто і я приблизно знав яке.
Але я підбираючи авто не враховував те, що мій вибір буде у великій мірі визначений принцем.
Хоча правильніше буде написати “Принцем” — це наш золотистий ретривер, за яким ми і приїхали в Одесу.

Принц в домашній обстановці (велике фото по кліку)

 

Треба сказати, що я ніколи не хотів собаку, це була мрія моєї дружини і вона знала чого хотіла: знала породу, розуміла що і до чого, де і в кого купувати.
Я ж знав про собак приблизно наступне: вони собаки, вони гавкають, дають лапу і можуть вкусити, якщо тягнути їх за вуха (це з дитинства знання).

Тому коли я побачив 3-х місячного цуцика завбільшки з середнього, такого, Мухтара, який в діда в селі хату сторожить я був здивований його розмірами.
Чому такий великий?

Але коли я побачив його батька та інших старших родичів, я зрозумів — нам потрібний універсал.

Бінго, батько Принца

Через кілька днів, коли ми приїхали забрати песика і відвезти його додому, я був здивований ще більше: він, блін, підріс.
Підріс за кілька днів так, що це помітно.

На щастя, по приїзду додому ми були дуже зайняті інтеграцією собацюри в нашу домашню екосистему.
Екосистема на складається з двох дорослих, однієї дитини і кота віком восьми років.

головна тварина в домі, Імідж

Кіт безперечно вважає себе повноцінним членом сім’ї, що ставило нас в складну ситуацію: ми принесли песика не запитавши дозволу (багатьом знайома ситуація з дитинства)

Поки ми займались інтеграцією собаки в екосистему і розміщення його в просторі — час збіг швидко і ми забрали свій Ланос з ремонту.

Чотири місячна собака в салоні Ланоса займала місця як звичайний людський пасажир, що робило ще більш очевидним той факт, що нам потрібен універсал.

І ми почали пошуки універсала паралельно з продажем ланоса.