Галопом по Європам: Per aspera ad astra (частина третя)

Цю частину я довго не міг дописати з різних причин, найголовніша з них також пов’язана з автомобілем: я займався поверненням ПДВ за експортований авто з ЄС.
Це мабуть одна з найдраматичніших частин, тут ви дізнаєтесь як ми купили авто не бачачи його, чому лоукости насправді не дешеві і дещо більше.

Отже, почнемо!

 

Перевірити все на собі

Отже, ми твердо вирішили купити авто в Німеччині і пригнати його самим під “новий закон”.
Нами була придумана наступна схема: скористатися послугами автопідбору в Німеччині, полетіти туди по безвізу на лоукості і розмитнити авто по новому закону зі зниженими ставками.

Непогано звучить, перевірити як працюють всі нові речі, які у всіх на слуху.

Але для цього потрібно багато підготувати!

 

Перша річ – біопаспорт
Скільки слухів і маніпуляцій навколо цього було, в паспортному люди займали чергу в чергу, платячи при цьому майже 1000 грн.
Всі електронні черги коту під хвіст, нічого не працює. Приїхавши в Паспортний Сервіс ми побачили чергу яка тягнулась аж на вулицю.

Люди займали живу чергу в електронну, причому сьогодні займали чергу на завтра.

Попитавши в знайомих, я знайшов можливість зробити паспорт без неймовірної переплати і без великої черги.
Ми подали документи, це зайняло в нас годину і через півтора місяця, в нас вже були 2 паспорта.

 

Далі, визначити ціни на авто і розмитнення.
Найбільша проблема, яка виникла на цьому етапі — це “безразличие и некомпетентность“. Я знайшов отримав кілька контактів брокерів і почав обзвонювати їх.
Вони майже всі нічого не хотіли робити, але при цьому хотіли багато грошей.
Один за іншим почали говорити про документи, які навіть не існують в Німеччині, малюючи це все в таких кольорах, що ставало страшно.

Найбільша помилка, яку я допустив на цьому етапі — це шукати через “своїх”.
“Свої” були ніби в темі, але або не займалися саме автомобілями на митниці, або ж гірше — почувши, що я від спільного знайомо починали заламувати ціну.

Я зібрав достатньо інформації по митниці, порахував бюджет і вирішив залишити це питання до тієї пори, коли в мене вже буде заброньований автомобіль і розмова буде більш предметна.

Я все порахував, запланував і був готовий. Так мені здавалось…

Настала пора шукати авто

Купити машину навмання в чужій країні без знання мови, не знаючи місцеві закони і особливості — було б смішно.
Саме по цій причині я звернувся до відомого автопідбірщика і автоблогера з Німеччини — Дениса Рема (хто не в курсі хто це, може переглянути його канал на ютубі).

Денис і його компанія багато років працює в автомобільній сфері і надає повний спектр послуг по підбору і експорту автомобілів.
А також, я звернувся до них по причині публічності.

Авто я приглядав продовж року, все на mobile.de. Спершу я дивився ціни по своїх параметрах, потім уточнював параметри.
В результаті в мене вийшов уточнений пошук, який видавав не більше сотні автомобілів.

На основі цього пошуку, я створив розсилку на email і майже щодня мені приходили нові чи оновлені оголошення про продаж пасатів.
Перед тим як написати Рему, я кілька місяців інтенсивно моніторив ринок і зібрав кілька варіантів по пасатах в радіусі 200 км від Мюнхена.

Чому саме 200 км?
Чим більшу відстань доведеться проїхати Денису — тим більше мені треба буде заплатити за дорогу.
Дорогі і рідкісні авто можна подивитись і на іншому кінці країни заплативши 1000 євро за огляд лише. Але це Пассат, їх сотні в кожному місті продають!

Попередньо обговоривши процедуру огляду авто — ми домовились, що я напишу за 1-2 тижня до запланованого часу купівлі.

Огляд авто в прямому ефірі, або як я забронював авто, яке не ще продавали

В понеділок в нас був назначений огляд автомобіля в місті Furth, що біля Нюрнберга.
Автомобіль, який мене цікавив, стояв в салоні який перепродає лізингові автомобілі. Майже всі з них були віком 3х років і куплені в банків чи лізингових компаній.

З чого почати?

Перед тим як почати співпрацювати, Рем попросив залог в розмірі 100 Євро.
На цьому етапі виплив ще один великий плюс співпраці з Ремом і Destacart — я міг оплатити в гривні на карту ПриватБанка!

Я скинув два варіанти Рему — чорний і сірий. Після оплати, Денис подзвонив продавцю, розпитав про автомобілі і домовився про огляд на Понеділок.
В суботу, ще за тиждень до того як ми продали Ланос, я скинув гроші за огляд авто і став чекати понеділка.

Що може бути гірше очікування?
Я чекав і смикався, переживав: а якщо ці варіанти погані? а якщо їх куплять до понеділка? а якщо раптом всі варіанти погані і доведеться платити ще за один огляд потім?

 

День П

В понеділок, об 11 годині, з німецькою точністю і пунктуальністю мені у вайбер почали падати фотки пассата. Рем приїхав на місце і почав огляд.

І тут, я зрозумів, що не все так. Вірніше все так як я і думав!
Автомобіль, який мені найбільше подобався, вже був проданий.

Це був чорний пассат з ксеноном, задньою лед-оптикою, хром пакет, заводським євро-тонуванням і комплектом зимових коліс.
Я знав, що він був зарезервований, але клієнт ще вагався і я надіявся, що він таки передумає. А він взяв і не передумав.

Залишив другий варіант: такий самий, але сірий, без тонування і зимових колес. Я дивлюся і бачу що він виглядає на фото непогано.

Але що ж це таке мені Рем скидає? Це якись прикол!

Це автомобіль, якому ТРИ роки, 140 тисяч пробігу і він вже добряче ушатаний!

Річ з якою я б міг погодитись це сколи і подряпини: робочий автомобіль, він їздить щодня і багато.


 

Річ на яку б я погодився якщо б мені запропонували знижку — це двері.
Часто таке буває, я бачив таких пасатів пару штук особисто.

 

Але наступне відео дає мені чітко зрозуміти, що це не мій автомобіль і треба закруглятись з ним.
В нього фарбована жопа і стойки з правого боку, на задньому склі відходить ущільнювач і незрозуміло, що з дверима бо вигнута петля.



Денис каже те ж саме.
Незважаючи на нормальний пробіг, хорошу комплектацію, непоганий салон і ціну — цей пасат залишається стояти біля забору.

Забігаючи наперед, скажу, що потім я побачив його особисто. Він стояв біля того ж забору, такий самий фарбований і в сколах

Я сиджу і дуже сумно почуваюсь. Єдине, що я думаю — я просрав варіант і тепер треба шукати знову…

 

Несподівано, Денису пропонують інший, чорний пассат, який ніби як в резерві, але ніби можуть продати.

Він скидує мені пару фоток, поки говорить з продавцем і я трішки веселішаю.
Гляньте самі — красівий і чорний, як лєбідь прямо.

Поки продавець звонить клієнту, який зарезервував — Рем скидає пару фото і відео…

Хтось “розписався” на капоті, салон дуже потертий, брудний і пожований. Резинки рвані, плями по сидінню, багажник зачуханий.
Резерв не знімають, але нам і не треба, автомобіль в поганому стані…

 

Як грім серед ясного неба

Я сиджу в деякій фрустрації… Так довго чекав цього, а тут…

На календарі друге Жовтня, опалення не включили, я сиджу в кімнаті у вуличному одязі і при цьому мені холодно.
Я весь трушусь, я наче замерз, я так думаю… Але, насправді, я занадто переживав за це і дуже розстроївся.

Мені не хочеться продовжувати сьогодні.
Я скинув Рему критерії по машині і він подивився інші авто на стоянці продавця.
Там пасатів дуже багато, мабуть штук 30, якщо не більше. Останнє, що я пишу Денису “если такого нет — будем ждать и искать дальше”

Я розмовляю з дружиною по телефону про те, що “всьо фігня, Міша” і ми думаємо що робити далі…

Змирившись з тим, що мені не пощастило нині, я вже обдумую наступний варіант…
Може завтра Рем подивиться автомобіль ближче до свого міста, це обійдеться дешевше…
Або може почекати ще місяць?

Якось це все важко, занадто сильно я за це все переживаю. Мене тим часом все так і трусить. Я замотався в світер і покривало…


“Есть 2 штуки”
Це повідомлення яке я отримав у вайбер від Дениса.
Ці дві штуки — це авто які щойно пришли “з банку” і їх миють і хімчистять.

Один з них з дуже великим пробігом, а другий нормальний. Без ксенону, без гуми, але  решта параметрів підходять.

Два найбільші плюси: не фарбований і дуже чистий салон.
Правда по кузову є сколи від камінчиків, притертості, дві коцки на дверях (хтось стукнув дверима на парковці)

 

Гарний, сріблястий, без помилок по блоках керування. Їде добре, коробка переключається плавно і чітко.
Але на бампері велика царапина…

Денис каже мені, що це дуже хороший варіант і його віддають за хорошу ціну. Такий автомобіль варто брати, а царапини і коцки це не така вже і велика проблема.

 

Все як уві сні

Рем домовився про автомобіль, склали договір між мною і автосалоном.
Продавець хоче залогу 500 євро і мені потрібно скинути їх Рему на карту привата.

А ще, мені потрібно сказати коли я буду забирати авто. На швидку подивившись рейси і потяги я кажу дату — 11.10

Я швидко спускаюсь до машини і їду в банк.
На вулиці чудове сонце, яке сліпить мене так, що не допомогають ні окуляри ні козирьки, на додачу до цього, я розкочегарив пічку.

Але мені всерівно холодно і мене трусить.
Може це все не правда, може мені не холодно. Я просто не можу сприйняти нормально цю думку, що я щойно забронював авто в Німеччині.

Короткий погляд на спідометр — я їду 105 км/год.
Пора брати себе в руки! Я заспокоївся, доїхав до відділення ПБ і кинув 500 євро, відписався і запитав, чи можу я планувати маршрут і замовляти квитки?

Denis Rem: Да конечно
Denis Rem: И документы отправит
Denis Rem: Можешь подготовить таможню

Наступні етапи — спланувати подорож і оформити все для митниці.

Якщо митницю можна зробити і в останній день, і заочно через довірених осіб, будучи закордоном — квитки треба замовити вже!

Простий переліт або Лоукост — або гроші, або час.

Того ж вечора я почав шукати і бронювати квитки на літак і потяг.
З потягом все було простіше в плані маршруту: Хмельницький — Київ. Питання лише в часі, отже треба відштовхуватись від часу рейсу.

Подивившись ціни на квитки у WizzAir та інших авіаперевізників я побачив, що різниця у ціні приблизно в 2 рази.
WizzAir — це лоукостер, він дійсно дешевий, але не зручний. У лоукоста ви просто міняєте ціну на час!

Нам потрібно було дістатися у передмістя Нюрнберга, містечко Furth.
Всі варіанти рейсів які у нас були, виглядали як насмішка:

  1. Близько, але пізно — переліт Київ — Нюрнберг, але виліт в 5 ранку.
    Отже, ми їдемо в Київ і з 23 до 5 години сидимо на залізничному вокзалі або в Жулянах.
  2. Далеко і пізно, але зручно — ми вилітаємо з Жулян в обід в Мюнхен, але їдемо з трьома пересадками на потягах, дуже довго.
    Прямого сполучення немає, потрібно їхати через Нюрнберг.
  3. Нормально — Летимо в районі 11-ї години у Франкфурт-Хан і далі автобусами і потягами до Фюрта.

По плану все виходило чудово і ми мали приїхати на місце в районі 8-9 години вечора, з пересадками.
Між пересадкою з автобуса на потяг в нас мала бути година. Якраз буде час поїсти!

Я бронюю квитки, реєструюсь на сайті WizzAir, замовляю за додаткові 200 гривень нам два місця біля крила.
Ці місця мені дуже подобаються, вони найкомфортніші при зльоті, на мою думку.

Коли в літака піднімається ніс, він ніби обертається по осі крил і ви не відчуваєте таких сильних навантажень, як ті хто сидить в носі.
Але, якщо літак буде падати — у вас менше шансів вижити… Знову ці компроміси!


Дешевий лоукост, дорогий потяг

Не очевидна річ, яку я на жаль перевірив лише після бронювання смертельно комфортних місць — це сума яку потрбіно заплатити за потяг і автобус.
І відстань, в цьому випадку, не відіграє особливої ролі.

Автобус до залізничного вокзалу Франкфурта на Майні коштує 30 євро за двох, а квиток на потяг коштує 110 Євро за двох!
Ми в нашому селі такого не знаємо, але в Німеччині цей квиток не одноразовий, а дає право їздити до кінця того дня, в який він куплений.
Такий собі денний проїзний.

Я знав, що громадський транспорт коштує дорого в Німеччині, але такого я не очікував.

В результаті, заплативши 150 євро за літак, я зрозумів що там потрібно буде заплатити ще 150 за переїзди по Німеччині.
Треба було думати до того!

 

Вимушена “розкіш”

Замовивши квитки на літак, я прикинув, що нічний потяг в Київ приїжджає ідеально для нас: за кілька годин до літака.
Це означає, що в нас буде час щоб перекусити, добратись в аеропорт, пройти реєстрацію і все робити без поспіху.

Все було б добре, але квитків на потяг не було!
Потяг який йде в 3 години ночі пропонував мені: купити сидяче місце і їхати 5 годин сидячи, або купити по плацкарту в різних вагонах, або ж люкс.

Колись, років 6 тому, ми вже їздили цим потягом в Київ до знайомої і чудово знали, що це таке.
5 годин сидіти і не спати нормально, а потім ще 2 години переліт, а тоді ще годину автобусом і 2 години потягом — це самогубство.

Ми вирішили, що раз така гулянка — візьмемо люкс!

 

Фінішна крива

Наприкінці дня, в нас був заброньований автомобіль, замовлені квитки на літак і потяг, а також, порахований бюджет на переїзд по Німеччині.
Я був дуже сильно втомлений в емоційному плані.

Але я розумів, що це ще не кінець: в нас є тиждень, щоб оформити все по митниці, бо в суботу ми залишимось без автомобіля і доведеться кататись по банках на таксі.

 

Весь тиждень я провів у пошуках брокерів і калькуляції розмитнення

Весь прикол в розмитненні по знижених ставках в тому, що за розмитнення автомобіля потрібно заплатити ДО того, як автомобіль заїде в країну.
Це також можна безпосередньо зробити на кордоні, як мені сказали. Але везти з собою зайві гроші за 1500 кілометрів я не хотів.

Я мав договір оформлений на мене, я мав німецькі документи на авто і був готовий заплатити вже, щоб не думати ні про яку оплату і просто приїхати на все готове.

Це виявилось не так просто, я говорив з кількома брокерами, багато хто казав сакральну фразу “треба країну походження”.
Країна походження — поза компетенцією авто-дилерів в Німеччині, митниці і прикордонників. Але дуже важлива річ в нас.

Я зміг домовитись, вписати цю країну походження в договір, від руки, як виноску в кінці договору.

 

Наступна складність — це ціна яка береться як базова ціна розмитнення
Як мені сказали, митниця рахує по більшій ціні, навіть якщо там є ПДВ.
Тобто при ціні авто в 10000 євро, з яких 1800 євро складає ПДВ — митниця рахує по ціні в 10000.
Згідно законів ЄС, ПДВ повертається, якщо автомобіль вивозиться на експлуатацію за межі Євросоюзу, тобто кінцева вартість експортованого авто буде 8200.

Але в нас, рахується розмитнення по більшому!
А от Німці не мають права ділити рахунок на два: з ПДВ і без ПДВ.

Мені це виглядало як якесь знущання. Одні хочуть, інші не можуть, треті не будуть, а крайній — ти!

Врешті решт, я плюнув на всі ці знайомства і подзвонив місцевому брокеру, якого нагуглив в інтеренетах.
В п’ятницю він все мені порахував і ми нарешті домовились, що я в Понеділок заплочу 100% вартості розмитнення по актуальному курсу.

 

Все в останній день

Прокинувшись в понеділок зранку, я дочекався оновлення курсів, отримав інфу від брокера з точною сумою, взяв таксі і поїхав в банк. Ми вже були без авто, його продали в суботу.

На півдороги в банк, я згадав, що я забув вдома і реквізити, і паспорт…

В той момент ми проїжджали повз роботу нашого швагра Андрія, побачивши його авто, дружина запропонувала заїхати до нього і “орендувати машину”, буквально на годину.
Андрій дав нам своє авто на годинку і це була чудова допомога.

Ми повернулись додому, потім знову поїхали в банк, відстояли 40 хвилинну чергу, заплатили на рахунок митниці, поміняли ще деякі гроші в дорогу і повернули авто!
Це було дуже сумбурно і швидко, бо в нас були всі шанси, що ми не оплатимо до обіду в касі.

Буквально за 10 хвилин до обіду я оплатив все!

Повернувши машину, ми приїхали додому і стали готуватися до поїздки.
Готуватися було не важко, 2 майже пусті рюкзаки і пачка документів.

 

Але все виявилось не так просто і гладко як ми думали.
Що сталося в той день після обіду, чому ми купували спиртне в 2 години ночі на вокзалі, що за дивні кнопки є в люксі — я розповім у наступній частині цієї саги!